16.12.2015.

Тренінгове заняття для вихователів та батьків

«Караючи - поміркуй навіщо»

Мета тренінгу: розвивати уміння працювати в колективі, аргументовано відстоювати свою точку зору, сприяти розкриттю творчого потенціалу, самопізнанню вихователів, спонукати до активності, толерантності учасників тренінгу.

Хід тренінгу.

Вправа «Привітання» 

Вправа «Скринька сподівань»

Тест «Можна й ні»

Вправа «Забороняємо - дозволяємо»

Вправа «Форми покарань»

Рефлексія «Чи справдилися очікування?»

Правила виховання дітей

• Не можна принижувати дитину.
• Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі.
• У результаті може вирости глибоко нещасна людина.
• Не треба погрожувати.
• Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує.
• Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».
• Не слід вимагати обіцянку загрозами.
• Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.
• Нерозумно вимагати негайної покірності.
• Дитина не робот і не зомбі. Їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи н прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.
• Не слід допікати опікуючись.
• Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.
• Не можна сліпо потурати дитині.
• Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.
• Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння.
• Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

14.12.2015

 

З В І Т про виконану роботу

щодо проведення щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

у Лозівському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №5 «Теремок»

№ з/п	Вид та назва заходу	Цільова група	Кількість осіб	Дата проведення
1.	Інформаційні матеріали в куточки «Караючи – поміркуй навіщо».	батьки	95	04-18.12.2015 р.
2.	Семінар «Проблема насильства над дітьми дошкільного віку».	педагоги	12	08.12.2015 р.
3.	Проведено тиждень з правового виховання дошкільників.	діти 6-ти дошкільних груп	90	07-11.12.2015 р.

 

 

 

09.12.2015  

ЯК ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ ПОДОЛАТИ ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАВМУ

Психологічна травма («психотравма») – це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації, інтенсивних або ж довготривалих гостроемоційних, стресових впливів.

Як її у себе діагностувати? (Якщо ви спостерігаєте у себе більше 2-х симптомів)

У Вас порушений сон або сняться кошмари;

Вас переслідують нав’язливі спогади;

Ви втратили інтерес до життя;

Вам нічого не хочеться робити (ні вдома, ні на роботі);

Вам хочеться бути на самоті;

Ви збуджені і роздратовані.

Що робити?

• Намагатися більше спілкуватися – з друзями, родичами, людьми, які Вас розуміють. Розповідайте про свої емоції та почуття, які                переживаєте;
• Не відмовляйтесь від допомоги, навіть якщо Вам здається, що Вас не розуміють;
• Якщо Вам важко говорити, спробуйте записати на папері Свої думки та почуття;
• Займіться щоденними справами, фізичною працею – це допоможе Вам відволіктися;
• Намагайтесь дотримуватися звичного режиму дня – вчасно лягати спати і прокидатися, займатися повсякденними справами, ходити на роботу/навчання, зустрічатися з друзями, відвідувати різноманітні заходи.
• Якщо Вам не вдається заснути, займіться фізичними вправами, втома допоможе заснути;
• Уникайте вживання алкоголю та снодійних середників, паління цигарок – вони проблему не вирішать;
• Намагайтеся менше вживати каву, чай та інші напої, які збуджують нервову систему, харчуйтеся систематично та повноцінно.

ДОПОМОГА ДІТЯМ

Мудро дозуйте те, що розповідаєте дітям про події, опираючись на їх вік, чутливість. Приховувати не треба, бо це не реально. Прямі сцени насильства – відсівайте. Слідкуйте за своїми думками і коментарями. Діти збирають інформацію не лише з прямих розмов з ними, а й з коментарів, “кинутих мимоволі”. Саме вони сіють страх, який залишається надовго. У що віритимуть Ваші діти, залежить від Вас. Майже в усьому. Про сьогоднішні події – теж. Дуже важливі всі ритуали – сніданку, обіду, вечері, домашніх розмов. Спокійного виконання ігрової діяльності / уроків. Майже як завжди. Це зберігає відчуття, що життя навколо не руйнується. Дітям, які тривожаться більше, прямо проговорюйте – “ти в безпеці”. Часто. Обнімайте і цілуйте значно більше, ніж раніше. І хваліть за будь-які дрібниці. Якомога більше теплих дотиків.

 

 

25.11.2015

ПАМ’ЯТКА  ПСИХОЛОГІЧНОЇ САМОДОПОМОГИ ДЛЯ ВИМУШЕНІХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Вимушені переселенці – так ми називаємо наших гостей, що були змушені лишити свої домівки і все, до чого звикли у зв’язку із воєнними діями у Вашому рідному краю.

Навіть якщо ви не сиділи у підвалі, коли Ваше місто обстрілювали, не чули звуків війни, сам по собі переїзд у нове незнайоме місце із невідомою кінцевою датою повернення додому є стресом. Різні люди переживають стрес по-різному, але навіть найсильніші можуть виявити у себе симптоми пов’язані зі стресом.

 

Симптоми стресу:

• Розлади сну: важко засинаєш, постійно прокидаєшся, вранці встаєш, не почуваючи, що відпочив, погані сни, що часто відображають події останнього часу, нічні жахи;
• Розлади харчування: не хочеться їсти, чи навпаки на вдається насититися, їжа, здається, не має смаку;
• Розлади уваги: важко концентруватися, постійно переключаєшся з одного на інше, важко завершити справу, що почав, важко всидіти на одному місці, навіть якщо вимагає ситуація;
• Розлади пам’яті: спогади, що переслідують, «картинки перед очима» подій, які Ви пережили, вибіркове забування імен, слів, дат.
• Емоційні труднощі: нічого не відчуваєш, чи навпаки настрій постійно і сильно змінюється, сльози на очах, пригніченість чи навпаки дратівливість, страхи, жах, агресивність, тривога чи сум.

Якщо у Вас є один чи декілька із перерахованих вище симптомів, важливо розуміти, що це – наслідки пережитих подій, що травмують душу. ЦЕ НЕ ВАШ НЕДОЛІК, ВИ НЕ ВИННІ в тому, що з вами відбувається і ЦЕ НЕ СОРОМНО – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ людини на екстремальні події, що загрожують життю.

Як допомогти собі або члену Вашої родини, якщо він має такі симптоми?

1. Звернутися до психолога психологічної служби у Вашому таборі
2. Знайти людину, що Вас слухатиме та говорити про те, що з Вами відбувається, можливо навіть неодноразово одне і те саме. Тут як у мультику – чим більше ділишся горем – тим менше його стає.
3. Включитися в активну діяльність у таборі. Чим більше ви будете зайняті повсякденними справами – тим менше місця лишиться на тривоги та тяжкі переживання. Окрім того, Ви матимете куди подіти свою енергію та станете більш адаптованими до нових умов життя.
4. Малювати! Все що завгодно, як травматичні події, так і те що надихає, дає сили.
5. Скласти список ресурсів – того, що Вас підтримує, що допомагає, дає сили. Це можуть бути приємні заняття, рідні люди, колишні досягнення на роботі, приємні спогади, пам'ять про батьків, віра у Бога – все, що доступно у таборі
6. Періодично звертати увагу на своє тіло: як ноги, спина, чи напружені м’язи, чи зручно Вам сидіти, чи тепло Вам. А після цього, зверніть увагу, як стоїте на землі, відчуйте максимальну опору, піклуйтеся про свій фізичний комфорт.
7. Пийте теплий солодкий чай.

 У перші дні перед Вами стоять складні, але доступні для виконання задачі – а саме, необхідність налагодити свій побут на новому місці – у Вашому тимчасовому домі, надати медичну допомогу членам Вашої родини (якщо це необхідно), вирішити ряд питань із документами, якщо вони є.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Ми разом! Нам важливо, що з Вами відбувається! Ми готові допомогти.

 

16.11.2015

З В І Т про виконану роботу

щодо проведення декадника профілактики захворювання на СНІД «Обери здоровий спосіб життя»

у Лозівському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №5 «Теремок»

1. 09.11.2015 - семінар для педагогів  «ВІЛ/СНІД стосується кожного» - 12 осіб.

2.09-13.11.2015 р. - заняття по групах згідно проведення тижня безпеки життєдіяльності «Я такий один» - 67 осіб (діти ІІ молодших, середніх та старших груп)

3. 11-18.11.2015 р. - розміщення інформаційних матеріалів в куточки  для батьків «Обираємо здоровий спосіб життя» - 95 осіб.

 

4.13.11.2015 р. - заняття з дітьми  середньої групи № 6 «Мапа здоров’я» - 15 осіб.

5.13.11.2015 р. - заняття з дітьми  старшої групи № 3 «Промінці здоров’я» - 8 осіб.

6. 19.11.2015 р. - Заняття з валеології з дітьми ІІ молодшої групи № 7 «Веселий настрій – здорова дитина» (колективний перегляд) - 14 осіб.

 

«Виховуємо дитину відповідально»

  Діти навчаються жити від життя.

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
• Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.
• Якщо дитина росте в докорах, вона росте з почуттям вини.
• Якщо дитина росте в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.
• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.
• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
• Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина виховується на основі духовних цінностей, вона вчиться бути доброю людиною.
• Якщо дитина живе в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Не кажіть погано про дитину – на при ній, ні без неї. Концентруйтесь на розвитку позитивного в дитині, і в результаті поганому, негативному не залишиться місця.

Завжди прислухуйтесь до дитини і відповідайте їй.

Поважайте дитину, допомагайте виправити помилку, і пізніше вона буде виправляти помилки самостійно.

У спілкуванні з дитиною завжди притримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй те найкраще, що є в Вас самих. Робіть це, наповнюючи оточуючий світ стриманістю, піклуванням і любов’ю.

 

БУДЬТЕ ПИЛЬНІ, АДЖЕ У ВАШИХ РУКАХ ДИТИНСТВО!

 

 

16.10.2015

КРИЗА 3-Х РОКІВ

Впертості і капризи малюків досить часто затьмарюють життя батьків. Постараємося розібратися в причинах появи і особливості цих неприємних порушень поведінки дитини.

Вік з 2,5 до 3,5 років в психології називають кризою 3 років або кризою «Я сам».

Криза супроводжується масою позитивних і негативних змін у дитячому організмі, але всі труднощі носять тимчасовий, минущий характер.

Три роки - це той рубіж, на якому закінчується раннє дитинство і починається дошкільний вік. У цей час відбувається дуже важливий для дитини психічний процес: це перше яскраве вираження свого «я». Дитина починає відокремлювати себе від світу дорослих і вступає в самостійне життя. Дитина не розуміє, що з нею відбувається, не може оцінити свою поведінку, регулювати свої вчинки та вираження емоцій. Стає впертою, примхливою, безглуздою.

Не треба лякатися! Це не негативний показник. Навпаки, яскравий прояв кризи говорить про те, що в психіці дитини склалися всі вікові новоутворення для подальшого розвитку його особистості.

        Симптоми кризи:

Негативізм - прагнення все зробити навпаки, всупереч всім вимогам і прохань дорослих.

Впертість - дитина наполягає на своєму, не тому, що йому цього дуже хочеться, а тому, що він цього зажадав.

Норовистість - спрямована проти норм виховання, способу життя в цілому, проти тих правил, які були в його житті до трьох років.

Свавілля, норовливість - все хоче робити сам, відмовляється від допомоги там, де ще мало що вміє.

Другорядні симптоми:

Протест-бунт - дитина перебуває в стадії війни з усім і всіма.

Знецінення - дитина починає лаятися, обзиватися, вживати нецензурну лайку.

Деспотизм - проявляє деспотичну владу по відношенню до оточуючих.

Для того щоб з мінімальними втратами пережити цей непростий період, що батьки, як би це дивно не звучало, повинні злегка підкоритися дитині. Не впадати в лють, показуючи своє безсилля, не намагатися криками і покараннями домогтися підпорядкування собі. Такі дії пригнічують особистість малюка, яка тільки почала проявляти себе. Адже криза цього віку якраз сприяє становленню цілісної особистості. Потрібно надати дитині максимум простору для прояву самостійності, до якої він так прагне.

 Батькам слід оберігати малюка тільки від ситуацій, які безпосередньо загрожують його здоров'ю і безпеці.

 Коли дитина побачить, що з ним дорослі спілкуються на рівних, прислухаються до його думки і дозволяють йому самостійно приймати важливі для неї рішення, криза закінчиться швидше і з найменшими втратами.

 Батьки повинні усвідомлювати, що всі кризові ситуації важко переносяться психікою малюка, йому теж непросто в цій ситуації. Такий стан не триватиме вічно, зазвичай криза проходить через кілька місяців, максимум рік. У цей час дитині, як ніколи, потрібна підтримка рідних і їх любов, навіть коли здається, що він в ній не потребує.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

• Не надавайте великого значення впертості і примхливості. Прийміть це як необхідність.
• Істеричність і примхливість вимагають глядачів. Не вдавайтеся до допомоги сторонніх.
• Під час нападу залишайтеся поруч. Дайте дитині відчути, що ви її розумієте.
• Не здавайтеся навіть тоді, коли напад у дитини протікає в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне - взяти за руку і відвести.
• Будьте в поведінці з дитиною наполегливі. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся і далі при цій думці.
• Постарайтеся схитрувати: «Ох, яка у мене є цікава іграшка!» (книжка, штука тощо). «А що це там за вікном..?» - подібні маневри заінтригують і відвернуть, тому що у малюків дуже рухлива увага, легко переключна. Краще зробити вигляд, що ви дуже зацікавилися чимось, захопилися. Акцентуйте емоції і дивіться тільки «туди». («Ух ти, оце так! Яка краса!»). Тексту повинно бути багато, щоб малюк не встигав вставити свої вимоги у проміжки.
• Після істерики, сварки, коли дитина заспокоїлась, пожалійте її, поясніть, в чому він не правий. Дайте йому зрозуміти, що ви любите її.
• Небажано використовувати авторитарну модель взаємодії у спілкуванні з дитиною. Це може провокувати напади негативізму всякий раз, коли віддається суворий наказ: «Не чіпай!», «Їж швидко!» і т.п.
• Розвивайте самостійність! Надмірна турботливість неминуче робить дитину занадто залежним від батьків, веде до серйозних проблем в подальшому - комплексів у спілкуванні.
• Якщо часті напади примхливості, істерики, необхідно давати краплі валеріани або пустирника.
• Побільше спільних справ. Це може бути і гра, і прибирання квартири.

05.10.2015

Виховуємо дівчинку

Від самого народження для дівчат найважливішим є емоційний контакт. Говорити вони починають раніше. «Дочки–матері» – улюблена гра, що допомагає відпрацьовувати майбутні ролі і, по суті, закладає особливості майбутніх сімейних стосунків.

Звичайно, головна людина, з якої дівчинка бере приклад, – це мама. І якщо мама це розуміє, то з такого наслідування можна отримати велику користь. Копіюючи маму, дівчинка вчиться   поводитися в різних ситуаціях, навчається побутових навичок: готувати, прибирати, доглядати за дітьми.

Але стосунки з татом  побудовані інакше. Ні для кого не секрет, що стосунки із чоловіками дівчинка, що підростає, будує, беручи до уваги моделі своїх стосунків із батьком. Тому  татові потрібно частіше виявляти ніжність щодо дочки, підтримувати її самооцінку теплими словами, розповідати, як він її любить. Все це закладає основу успішних стосунків із протилежною статтю.

Дівчата тонше й глибше уявляють власне «Я». Дівчата будь-якої вікової групи, звичайно, виявляються більш зрілими, ніж хлопчики, – як у фізичному розвитку, так і у формуванні пізнавальних інтересів, емоційної стійкості, довільної регуляції поведінки. Але дівчата рідко висувають нові ідеї. Вони краще виконують шаблонні завдання. Докладне  пояснення більше потрібне для дівчаток.

Душевний світ дівчаток більше відкритий до життєвих вражень, тому вони більш схильні до навіювання. Негативні, часто повторювальні батьками оцінки спричиняють виникнення у дівчаток невпевненості в собі, відчуття власної недосконалості та блокують розвиток її творчих здібностей. Позитивні оцінки (але небезпідставне захвалювання) віра дорослого в неї, її можливості сприяють особистісному самоствердженню дівчинки.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Виховуючи дівчинку, не обмежуйтеся участю однієї мами. Тато не менш важливий у процесі виховання дочки.
• Якщо вам доводиться сварити дитину, то враховуйте її стать. Сварячи дівчинку, не поспішайте висловити своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція зашкодить їй зрозуміти, за що її сварять.
• Ніколи не порівнюйте різностатевих дітей і тим більше не ставте одних у приклад іншим.
• Заохочення для дівчаток – найважливіший елемент у системі стимулів.
• Слухняність дівчинки не повинна переходити у  покірність, бо це може деформувати дитину як особистість, обмежити розвиток її творчих здібностей.

Виховуємо хлопчика

Дворічний малюк вже цілком зможе вам відповісти, що він – хлопчик або дівчинка.

Ми по-різному виховуємо хлопчиків і дівчаток, тому що в майбутньому їх очікують різні ролі. Хлопчики, як правило, ростуть біль активними, ніж дівчата. Вони непосидючі й навіть розмовляють голосніше дівчат. Хлопці грають у рухливі ігри, у їхніх малюнках більше динаміки: хтось стріляє, хтось їде… Майбутні чоловіки вже в ранньому дитинстві опановують навколишній світ зовсім не так, як представниці протилежної статі.

Вони часто експериментують і ризикують. І через цю тягу до експериментів набивають собі шишки, потрапляють у небезпечні ситуації. З одного боку, батькам тривожно за своє маля. А, з іншого боку, придушувати в хлопчикові самостійність, тягу до пригод, прагнення довідатися про життя – неправильно.

Без заборон, звичайно, ніяк не обійдешся. Хлопчикові певна система правил і вимог потрібна набагато більше, ніж дівчинці. Причому ваші заборони, які стосуються безпеки, повинні бути чіткими та незаперечними. Але «переборщення» у таких справах часто навпаки робить із маляти боягуза або маленького агресора. Хлопчики взагалі схильні до досліджень, тому в спілкуванні із сином, необхідно намагатися обходитися без частки «не»: не лізь, не шуми, не бігай, не стрибай. Справа в тому, що хлопчик  на частку «не» не зважає, зате добре чує те, що говорять після неї.

Характер справжнього чоловіка формується в середовищі собі подібних. Навколо треба багато таких «позитивних» прикладів (тато, дядько, тренер, старший брат, дідусь). Якщо поруч із хлопчиком такий чоловік – друг, то багато проблем виховання зникають самі по собі.

Але мамине виховання важливе не менше. Хлопчики потребують маминої ласки та любові. Саме до мами вони приходять, щоб їх пожаліли. І від цього вони стають сильними та невразливими.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Виробіть відносно міцну та непохитну систему правил і вимог.
• Будьте послідовні.
• Не позбавляйте хлопчика ласки та теплих слів.
• Давайте дитині можливість поспілкуватися зі старшими чоловіками, які можуть бути позитивним прикладом.
• Хваліть хлопчика за прояви сили характеру, спритності й сміливості.

 

30.09.2015

Дитинство - це ранок життя людини,

а ранок має бути щасливим!

 

                                                                                                                                                                                                                  Психолог? Нет, он не волшебник,

Не чудотворец, не атлет,

Не жизненных задач решебник,

И он не супер-человек.

Он так же дышит, так же любит,

И так же чувствует, как все.

Он не вершит великих судеб,

Он все не знает о тебе.

Психолог? Нет он не волшебник,

Не шарлатан, не чародей,

Он не святой, не тяжкий грешник,

Он – человек среди людей!